Рондель Пройшовся дощик вулицями міста, Під парасолю кожну заглядав, І день втікав у ніч, як ця вода, Від позолоти кленів – золотиста. Як чотки –
Ще не відданий мій скарб любові
А поки день благословивсь я – буду жить! Бо в серці ще не відданий мій скарб любові Оцій землі рахманній
