Сула

Над Сулою

І юність з обрію,
      як сонце, спогадом зійшла.
Від білих тіл русалок
      ночі білі над Сулою,
Утоплені у Місячні мелодії
      доплачуть Долю.
Кохання з обрію, як сонце!
      В спогадах зійшла
Душа. В дощах так яблунево
      свіжо розцвіла, –
Неждано-гадано
   озвалась в серці:
      я з то-бо-о…ою!..
Вже осінь… сонцем спогадів
      за обрієм зайшла.
Від сивих тіл русалок
      ночі сиві над Сулою.

20.09.2006

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *