Так пахне червень

Так пахне червень

Диптих

І.

Так пахне червень:
    трави, смугами покоси,
Сріблясті риби хмар пірнають в голубінь.
О літечко…
   Яке кохання? – невгасиме й досі..
Летять роки.
   Ляга на серце стужавіла тінь.

Так пахне червень.
   Край городу відцвіта калина,
Щасливі бджоли з лугу – переповнені медів.
А думи – думні, в гіркоті.
   Спеклася Україна.
Чи цьому червню-косарю
   подасть ще хто води?

Так пахнуть в червні бузини, акації суцвіття,
Гвоздик голівки жаром падають до рук.
А віртуози-цвіркуни з прадавнього століття
На скрипках Страдіварі творять диво-звук!

І вихлюпне в світанки дикі роси біла Мавка,
Що так жадала сонця Сонць…
   (Та кажуть – що з людей).
Чи не відтоді туляться до хат чарівні мальви.
Так пахне червень.
   Стигле сонце, серце…
      Дощ не йде.

ІІ.

А дощ – не йде.
   Не йде і все.
      Всихають трави.
І він не йде. Не їде.
   Серце не втіша.
Сула. Малий Ромен.
   Струмочечком Олава. –
В хвилини вільні біля вас завжди моя душа.

Розхлюпалися небом вже Волосожари,
І пісня «Ой ти, Галю» лине над селом.
Що ж ви співаєте? –
   То ж їхали – хозари!!!
Не міг козак дівчині заподіять зло!

Все в нас чуже.
   Ми – покручі? Ми – малороси?
Ми – двоголові знов.
   Ми – двоязикі ще.
Ми – щедрі: ділимось теплом і хлібом досі,
І багатіємо, мов дурні, від прощень,
Від каяття чужих провин.
      Моя Вкраїно, –
Моя волошко синя, на семи вітрах,
Несеш нектар нам мови у серця бджолино,
А червень з-під Майдану – кольорами зрад.

А дощ – не йде.
   Апостол Правди і науки
Нас прокляне.
   Розплата знову нам гряде?
Ці харизматики, – чи здатні ще до злуки?
Знов червень.
  Стогне сонце.
    Серце.
      Що нас жде…

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *