Чорнобривців насіяла мати, –
Чорнобривці – синочки-сини…
Поміж куль у горнилі війни
Волонтери, бійці і солдати.
День і ніч гради. Передова,
Феєрверками кулі й снаряди.
Мати молиться… квіточки саде…
Та на ранок – кривава трава…
Чорнобривці! – плекала ж вас Мати!
Чорнобривці горять на снігу…
Прилетів попід вікна снігур –
Так вернувся синочок до хати…
Зі збірки «Чорнобривці на снігу», 2019.
Яка пронизливо-прекрасна поезія… Мати чекає, молиться, але… Лише червоногрудий снігур, як символ кривавої смерті, прилітає до материнської домівки.
Щиро дякую, пані Людмило, за цю лаконічну, але щемливу поезію