Стежина зоряна – як пуповина, З криниці неба до земних криниць, Нанизує для серця голос птиць Промінчик, що веде життям
Стежина зоряна – як пуповина, З криниці неба до земних криниць, Нанизує для серця голос птиць Промінчик, що веде життям
Рондель Несе нам Літо соняхів тарелі, Семияриле Сонце – купіль днів, Волошок усміх серед жит-ланів І жайворонків срібні трелі. Збира
Рондель Хатина потопає у бузку, Кульбави жовтим полотном довкола – Краплинки сонця – в травах сяють вволю. Село всміхнулося очам
розстебни моєї ночі зоряні ґудзики і уздриш мене… вийде Місяць з-під коси засвітить на стелі розплетені хвилі волосся заніжать залоскочуть
Розтеклись чорнобривці стрічками, Мерехтить морозцю фіолет. Мої Суми – осінній сюжет То хореєм в мені, а то – ямбом. Такі
Русявий РАнок родився: роздумує, роздивляється – розголошує розпорядок, розмотує, розсовує, розгойдує, розбуджує… РАдодіє: розбалакує рослинки, розгонисті рядки ріпи, рядочки редису: