І рондель можна заплести у Вінок!
А ще закрутити у Коло і у глосу!
Великий «сокорух» ронделя на Сумщини почався після розголосу про Х-й фестиваль ронделістів у Борисполі травня місяця 2024 року! Тоді членами Асоціації стали поетеси Людмила Ромен, Алла Бабенко та Вікторія Гула. Розпочалася робота колег, авторів, поетів конотопської літературної студії «Джерела», якою понад 30 років керує поетеса, член НСПУ Ірина Козлова.
Діапазон інтелектуальних проявів ронделя у наших авторів надзвичайно широкий. І це формує сучасну українську літературу, вводить у вжиток нові форми.
Із приємністю хочеться повідати про наші успіхи і відкриття! Здається, ніби в літера-турі давно «живуть» різні форми віршування, які колись хтось увів у контекст літератури. Проте поети, митці завжди у пошуку як нової форми, так і оригінальності змісту. Тут мову поведу про справді абсолютно нові, оригінальні поетичні форми у царині ронделя, запропо-новані Іриною Козловою та авторкою цієї статті – Людмилою Ромен.
Дякуючи Ірині Козловій, яка винайшла НОВУ ФОРМУ віршування – Малий ВІНОК РОНДЕЛІВ, пояснюю всім його схему, бо це вже не поодинокий випадок. Поети, які спілкуються та обмінюються думками, коментарями на сторінці Фейсбуку нашої обласної органі-зації Асоціації, виставляють свої ронделі, зацікавились цією новою формою, з’явилось декі-лька послідовників, які написали свої вінки ронделів.
Щоб зрозуміти, що таке ВІНОК РОНДЕЛІВ, як його писати, треба згадати форму він-ка сонетів.
ВІНОК СОНЕТІВ – поетична форма, утворена з 15 сонетів, ланцюжок 14 із яких побудований таким чином, що останній рядок кожного сонета повторюється в першому насту-пного, а останній рядок 14-го сонета повторює 1-й рядок 1-го.
П’ятнадцятий сонет (магістральний сонет, магістрал, мадригал) складається з перших рядків усіх попередніх 14-и сонетів і має значення глоси. Магістрал є тематичним і композиційним ключем (основою) вінка; як правило, він пишеться першим.
Сонет має 14 рядків, 4 строфи: двох чотиривіршів (катрени) та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування.
Вінок сонетів згадали. Тепер переходимо до ронделя.
РОНДЕЛЬ – дворимна форма віршування! Обов’язкові римовані повтори з двох на-скрізних рим. Складається із 3-х строф (перша і друга – чотиривірші, третя – п’ятивірш) і має 13 рядків. Тому кожний рядок ми не можемо (а може, хто і сподвигнеться на такий под-виг!) брати в ланцюжок побудови вінка.
Авторкою винаходу нової форми Іртною Козловою пропонується в ланцюжок брати по 2-а рядки Магістрального ронделя без повторюваних. Тобто, із 13-и рядків у нас 3-и рядки повторювані. Значить, 10-ять рядків розбиваємо по 2 рядки – вийде 5 ронделів (при Малому вінку ронделів). Якщо хто спробує явити нам Великий вінок ронделів, то вийде 10-ть ронделів і 11-й – магістрал.
Мадригал (магістрал) набираємо з перших 2 рядків 5-и ронделів за аналогією вінка сонетів. Було у нас в організації чимало дискусій із цього приводу. Дехто вважав, що писати вінок ронделів за аналогією до вінка сонетів не можна. Коли ставимо магістрал останнім, то не зрозуміло, чому саме такі ронделі збираємо докупи, адже, крім магістрала, їх ніщо не пов’язує, немає ніяких рядків-зачіпок між ними…
Питання де ставити Магістрал – першим чи останнім? Може бути на розсуд автора, як кому видасться логічним. Було обґрунтування, ніби, коли ставимо магістрал першим, стає зрозуміліше, як і чому розвивається думка у вінку. І ще: відповідно до пропозиції І. Козлової перший рядок Магістрала стає другим в останньому ронделі (якщо магістрал стоїть першим) – це ніби зациклює вінок. Але моя позиція така, що Магістрал краще ставити останнім – 6-м, або 11 -м, як і у вінку сонетів. Не потрібно вигадувати те, що вже вигадане, усталене і закріпилося у літературній термінології у певній формі. А втім два варіанта мають право на своє життя. Ознайомитись із вінком ронделів І. Козлової можна на сторінках цього альманаху.
Наводжу приклад Малого вінка ронделів поетеси з Тернополя Галини ГАЛАН, яка стала послідовницею запропонованої форми І. Козловою, але з моєю невеликою поправкою стосовно магістрала.
РАДОСТЕ СОНЯЧНА, НЕ ЗАБАРИСЬ!
(Малий вінок ронделів )
1.
Повінь духмяна. Пірнай!
Не втопись! (1+2 рядок)
Доленько, дякую, – мить цю дала.
Що? Не боїшся мене? Не втекла.
Люта зневіронько, геть!
Відчепись!
Кажеш, мені інший любчик судивсь?
Вік твій короткий. Його віджила.
Повінь духмяна. Пірнай!
Не втопись!
Доленько, дякую, – мить цю дала.
А небозвід зрозумів, прихиливсь –
Днина ж від втоми уже прилягла.
Люба святковість. Вечірня імла.
Милий, чекаю тебе, не спізнись.
Повінь духмяна. Пірнай!
Не втопись!
2.
Липовим медом душа, як бджола, (3+4 рядок)
Повниться, зріє, здіймається ввись.
Щедрістю вщерть щільники налились.
О, не розхлюпати б цього тепла!
Липа вуаль запашну одягла,
Тихо шепоче: «Постій, зупинись!»
Липовим медом душа, як бджола,
Повниться, зріє, здіймається ввись.
Думи, сподІванки – все догола,
Як перед купіллю. Може, колись
Я пошкодую, що не розійшлись,
Що обминути тебе не змогла.
Липовим медом душа, як бджола.
3.
Так, цей політ наяву, – не наснивсь. (5+6 рядок)
Влучила в серце Амура стріла.
В тому вогні не згоріти б дотла!
О порятунку мій! Де ти? Озвись.
(7+8 рядок) пропускаємо, бо повтор
Полум’я дикість… Яка в ній корИсть?
Гострий момент. Після нього – зола.
Так, цей політ наяву, – не наснивсь.
Влучила в серце Амура стріла.
Хто б цій спокусоньці, хто б не скоривсь?
Волю скувала. В полон узяла
І затягнула, неначе смола.
Що з тим подієш борись – не борись?
Так, цей політ наяву. Не наснивсь.
4.
Радосте сонячна, не забарись! (9+10 рядок)
Липовий цвіт – то коханню хвала.
Прагну я сили – під крила б орла.
Важко сказати собі: «Підкорись!»
Певно, не легше – тобі: «Придивись,
Я не така, як учора була».
Радосте сонячна, не забарись!
Липовий цвіт – то коханню хвала.
Звуки осанни і болю злились.
Жде безнадійно кохану Олаф*,
Та Інгігерда косу розплела
З іншим. ВрізнОбіч вони подались.
Радосте сонячна, не забарись!
5.
Брунька надії торкнулась чола – (11+12 рядок)
В серці букет пломінкий запаливсь.
Шлях нелегкий нам обом простеливсь.
Терня, будяччя. Так ніби зо зла
Хтось насадив. Та ще й кіл до кола́ –
Темної злоби тягар наваливсь.
Брунька надії торкнулась чола –
В серці букет пломінкий запаливсь.
Буря тривоги аби відгула,
Міцно до мого плеча пригорнись.
Можу підтримати, лиш обіпрись.
Чуєш живке струменіння тепла?
Брунька надії торкнулась чола.
6. МАГІСТРАЛ
1. Повінь духмяна. Пірнай!
Не втопись!
2. Доленько, дякую, – мить цю дала.
3. Липовим медом душа, як бджола,
4. Повниться, зріє, здіймається ввись.
5. Так. Цей політ наяву, – не наснивсь.
6. Влучила в серце Амура стріла.
7. Повінь духмяна. Пірнай! Не втопись!
8. Доленько, дякую,– мить цю дала.
9. Радосте сонячна, не забарись!
10. Липовий цвіт – то коханню хвала.
11. Брунька надії торкнулась чола –
12. В серці букет пломінкий запаливсь.
13. Повінь духмяна. Пірнай!
Не втопись!
Як бачимо, при написанні МАЛОГО ВІНКА РОНДЕЛІВ нам потрібно підібрати 25 рядків на одну риму (1, 4, 5, 9, 12 – А) і 25 – на іншу (2, 3, 6, 10, 11 – В)! (повтори не враховуються). Якщо пишемо ВЕЛИКИЙ ВІНОК РОНДЕЛІВ – за кожним рядком магістрала, то кожен рондель є самостійним віршем. При його створенні теж потрібна така ж сама кількість пар рим – по 25 наскрізних – на А – 25 і на В – 25. Але при цьому рядки 2, 3, 6, 10, 11 – 5 рим є окремими для кожного ронделя. Тому рядки: 2, 3, 6, 10, 11 десяти ронделів мають бути на інші наскрізні рими в межах одного ронделя. Вони (ронделі) нічим не пов’язуються один з одним, як, наприклад, у триКолові. У Г. Галан є уже і другий Малий Вінок ронделів «Симфонія чуттів». Ось так прикипів до її душі!
Висновок такий: писати вінки – Малий чи Великий, ронделів практично можливо. Лише потребує неабиякого таланту і словникового запасу слів. Новаторство І. Козлової полягає у тому, що вона вивела нову і цікаву форму – Малий Вінок ронделів, який вже входить у контекст жанру поезії української літератури.
Що собою являє ВЕЛИКЕ КОЛО РОНДЕЛІВ?
Це поняття в українську і загалом в літературу ввела я, авторка цієї статті Людмила Ромен. До форми Ронделя зверталася не раз, пише давно, з 2000-х років. (Звідси і далі поведу мову від свого імені). Мені дуже подобається ця форма вірша, вона органічна мені і симпатична. До того вже виходили друком тріолети (1994). Тріолет і рондель майже однакові за схемами, і там, і там наскрізні дві рими, лишень перший, всього-на-всього, ніби усічений рондель.
Першим КОЛО РОНДЕЛІВ опублікувала на сторінках літературно-історичного жур-налу «Відродження Роменщини» у 2006 році (№4, жовтень, 2-3 стор.) під заголовком «Вертаю вірою тобі!», із присвятою рідному, древньому місту – Ромен. (Звідси ж мій літературний псевдонім). Тоді я назвала цей цілісний, неординарний твір «вінком». Але згодом зрозуміла, що немає магістрала, а якщо його і набрати з перших рядків 14-и ронделів вийде просто білий вірш, а не рондель. Тому цю назву відкинула і ввела в обіг поняття КОЛО РОНДЕЛІВ! Є Мале коло ронделів («Яблунева мова») та Коло ронделів у значенні великого («З пракореня калини»), надруковані у збірці ронделів «ЖИВИЦЯ» ( Суми, «Мрія-1, 2021). Останній твір ще увійшов у збірку «З пракореня калини» від назви самого Кола ронделів (2024), яка присвячена самобутньому художнику-земляку Миколі Самохіну. Я повторила друк тому, що саме він, Микола, будучи вже смертельно хворим, намалював малюнки до кожного ронделя!
Тож повернуся до схеми КОЛА і як ця ідея виникла. Я музикант, піаністка, але за станом здоров’я не змогла закінчити музичне училище. До чого це я? А до того, що дуже хотілося написати вінок сонетів! Соната і сонет ніби однакові за звучанням слова – музичний і поетичний терміни. А вінок тим паче – сакральний символ України, дівочої краси, душі… Але як я не бралася за сонет нічого не вийшло. Не моє це. Не вкладається душа у цю схему. Дивуєтесь? Я теж дивувалась. Ну як це так, що не можу?..
Значить – рондель. Писати цикл мені вже було нецікаво. А як так, щоб вони були, як вінок сонетів, щоб їх щось об’єднувало?.. Ото так і виникла ідея! Завдяки невмінню писати сонети… І першим було не ТриКоло, а Велике Коло. Йшла не від малого до великого, а навпаки.
Люблю експериментувати у всьому. Думала-думала і придумала «чіпляти», як паро-возики, з’єднувати ронделі між собою через другий рядок!
Коло ронделів – це поетична форма, утворена із 14 класичних ронделів, ланцюжок тринадцяти з яких побудований так, що другий рядок кожного ронделя повторюється в пер-шому рядку наступного, а в чотирнадцятому – перший рядок повторює другий рядок трина-дцятого, а другий – перший рядок першого. Таким чином, коло замикається. Ось і вся схема для будь-якого Кола – великого, малого чи триКола. Можна йти ще далі – повторити це Коло і буде подвійне Коло ( 13 ронделів + 13= 26 і 27-й замикаючий) чи потрійне (13+13+13=39 і 40-й замикаючий). Подвійне чи потрійне ще практично нереалізоване. Є куди розвиватись. Для великого, подвійного Кіл треба брати такі теми, у яких є багато інформації (історичні події, краєзнавчі, звичаєві чи міфологічні), де можна одною ниточкою протягти суть та ідею твору.
ТриКоло – це не триптих, де окремі ронделі висвічують одну тему. ТриКоло – це єди-ний мотив, це коли одне коло-рондель перетікає у наступний другим рядком, що стає першим – для наступного ронделя. Третій рондель замикаючий, де перший рядок – це другий попереднього, а другий – перший рядок першого ронделя. Написала ТриКоло «Заціловує Сонце мої вуста» вперше на конкурс ронделя 2024 року, за який отримала премію «Рондель року-2023». Після цього з’явились триКола під назвами: «Тарасове слово», «Тризна по Ірині Фаріон» , «Узори на шибці». За цією моєю формою стали писати А. Бабенко, С. Дзюба, Г. Галан. До речі, у Галини Галан є два Кола із 14 ронделів: «Пряде природонька зелену нить» та «Весняні співаниці». Це мене дуже радує, що Коло ронделів вже займає достойне місце у літературному процесі на поетичному полі.
Подаю зразок ще не оприлюдненого ніде Малого кола ронделів:
УзоРАМИ заклечані шибки
(Мале Коло ронделів)
1.
УзоРАми заклечані шибки,
Стоять без шелесту ліси готичні,
Дві постаті застигли еротичні,
В цілункові злилися на віки.
Торкнулась гілка поблиску руки,
Дихнеш – і віть сосни зеленовічна.
Узорами заклечані шибки,
Стоять без шелесту ліси готичні.
Застигла хвилька з голосом ріки,
Щось тиша біла шепче їй магічне,
Сніжиноньки срібляться феєрично.
Вуста, як брунька, мить – і пелюстки.
Узорами заклечані шибки.
2.
Стоять без шелесту ліси готичні,
Придивишся – і на душі духмяно,
Від того Світла між дерев – Різдвяно!
Це почуття в тобі – завжди й ПРАВічно!
Несуть молитву дня дуби сторічні,
Богами їм це вміння дарова́не.
Стоять без шелесту ліси готичні.
Придивишся – і на душі духмяно.
Уміти б знаки відчитать ведичні.
Он Велеса, як мудри, в дерев’яних
Нам дощечках накреслив пРАслов’янин.
А ми вчимо лиш дати історичні…
Стоять без шелесту ліси готичні.
3.
Придивишся – і на душі духмяно.
Сонцестояння! Грудня диво з див!
Творець із пензлем уночі ходив.
І хвоя – як жива. Повітря пряне.
Вбирають очі світлу Сварги пРАну,
Не відчуваєш зовсім холодів.
Придивишся – і на душі духмяно,
Сонцестояння! Грудня диво з див.
Прокинешся, чим світок, зночі рано:
Крізь візерунки світить Молодик,
Іскряться лусочки, як в риб, води.
На шибці гілочок! Немов гірлянди,
Придивишся – і на душі духмяно…
4.
Сонцестояння! Грудня диво з див.
І спогад лине у родинне свято:
Дванадцять страв, узвар, кутя багата.
В кутку ДіДуха тато посадив.
Веселий спів у хаті Коляди,
А за вікном – метелиця кирпата.
Сонцестояння! Грудня диво з див.
І спогад лине у родинне свято.
Ось мама хоче всім нам догодить.
І Зірка загляда срібляста в хату,
А в нас ялинка сяє пелехата.
О Сварго, Ясен Світ нам народи!
Сонцестояння! Грудня диво з див.
5.
І спогад лине у родинне свято –
Розбурхав візерунок так на склі,
Ми на санчатах – з гірки на Сулі,
Або у сніжки бавимось завзято.
По кучугурах весело скакати.
І мерзлий об’їдати з гілки глід…
І спогад лине у родинне свято –
Розбурхав візерунок так на склі.
До зашпорів мороз узявсь щипати,
Під нами аж танцює сніжний лід…
З тих пір минуло стільки новоліть?!.
Старий горіх длубає вперто дятел.
І спогад лине у родинне свято…
6.
Розбурхав візерунок так на склі –
Краса у тім Морозу малюванні.
По той бік шибки вітру завивання,
Найдовша ніч сьогодні на землі.
Та дочекатись ранку всім нам слід –
І Ясен Світ Новий – із Кіл пРАдавніх!
Розбурхав візерунок так на склі –
Краса у тім Морозу малюванні.
Щораз новий: то мов Богів Олімп,
А то горіння білих свіч каштанів,
Їх віск холодний крапле та не тане.
Мого весілля плачуть скрипалі…
Розбурхав візерунок так на склі…
7.
Краса у тім Морозу малюванні –
Узорами заклечані шибки,
В них заглядають вже колядники
Із Зіркою, вертепом, віншуванням.
І вість про Сонце молоде і раннє –
Про Божича. Настали нам Святки.
Краса у тім Морозу малюванні –
Узорами заклечані шибки.
Та бризне Даждьбо промінцем світання,
І ворухнуть ледь крильцями пташки.
І ти до мене – лісом, навпрошки,
Сніжинками очей зорить кохання…
Краса у тім Морозу малюванні…
24.12.24
Поділюся ще однією новинкою – своїм експериментом, рондельною глосою!
Що таке глоса багато хто знає. Це вірш оригінальної строфічної будови, що був розповсюджений в іспанській поезії. Обов’язковий епіграф (найчастіше з 4 рядків), у якому по-дається тема твору в цілому. Відповідно до кількості рядків епіграфа далі йдуть стільки ж децим (строф із 10 рядків). У них глибше розкривається тема, причому кожен рядок епігра-фа повністю вплітається у відповідну дециму, завершаючи її.
Так мені полюбився рондель, що понад 20 років звертаюсь до нього. Асоціація на чолі з Миколою Боровком, його захоплення і любов до ронделя передаються кожному, хто, власне, може писати ронделі. Те, що дали високу оцінку моїй творчості, проявили до мене довіру і повагу, призначили бути головою обласної організації, зобов’язує подавати приклад. Так от, думка про те, ЩО іще можна «витворити» з ронделем і спонукала витворити глосу ронделями, замість децим. Ось що у мене навіршувалося!
ЩО ЛИСТЯ? – ТАК, НЕВТІШНИЙ ОДЯГ…
(Рондельна глоса)
Що листя? – так, невтішний одяг,
І не у всіх до того ж є.
Покинуті – чуже знаходять,
Самотні – гублять і своє.
Василь Чубур
1.
Що листя? – так, невтішний одяг,
До осені і все – кінець,
Пожовкне в жовтні нанівець.
Печальна журавлина кода…
Яка розкішна в літі мода!
Квіток і запашний чебрець.
Що листя? – так, невтішний одяг,
До осені і все – кінець.
Яких мені співав мелодій!?
Ніч пульсувала між сердець!..
І кликав місяць під вінець,
Слова, слова… Утік, як злодій.
Що листя? – так, невтішний одяг…
2.
І не у всіх до того ж є
Душа і серце, честь і совість,
Хто в правді стер усі підкови,
Змагаючись за житіє.
Губив значне серед суєт,
Що корисного завтра зловиш?
Так, не у всіх до того ж є
Душа і серце, честь і совість.
На грудях орден чи кольє,
Фальшиві ж ваші всі промови,
Купюрний шелест пальці ловлять.
Ви мрієте про барельєф,
І не у всіх до того ж є.
3.
Покинуті – чуже знаходять,
Тримайтеся своїх доріг,
Із Богом – стелеться моріг.
Не знаєш брід – не лізь у воду.
І сум, і радість – все від роду,
Дає все батьківський поріг.
Покинуті – чуже знаходять,
Тримайтеся своїх доріг.
Падіння, злети – в нагороду,
Коли гординю переміг.
І мов Сізіф, трудитись зміг.
Душа – не одяг, має вроду,
Покинуті – чуже знаходять.
4.
Самотні – гублять і своє.
У самоті стирають крила,
І день, мов човен, без вітрила.
В тобі все. Й суєта суєт…
Та зважся, зробиш пірует!
Відчуєш подих, нові сили.
Самотні – гублять і своє.
У самоті стирають крила.
Не жде в житті тебе суфлер.
І всяк пустити може стріли.
Вчорашній одяг вже зносили.
На зустріч нових йди сієст.
Самотні – гублять і своє…
14.10.24
Із поданого матеріалу бачимо, які можливості дає рондель. Згадані форми потребують, звичайно, неабиякої майстерності. Це так захопливо!
Ронделі справді неможливо не писати. Рондель став своєрідним версифікаційним універсумом, за словами письменниці Інни Ковальчук.
Бажаю всім творчого натхнення! Вдосконалюватись, пробувати, не боятись експериментувати з ронделем у запропонованих формах!
Людмили РОМЕН, член НСПУ
голова Сумської обласної організації Асоціації поетів-ронделістів України
Стаття опублікована в літератно-мистецькому альманасі “На берегах Альти”, книга 2, 2026. Камянець-Подільський: ТОВ “Друкарня “Рута””. – с. – 43 – 56.
* Олаф ІІ Святий – король Норвегії 1015 – 1028 рр. мав одружитися зі скандинавською принцесою Інгігердою, але коли приїхав на місце весілля, її не було. Інгігерда вже їхала до Ярослава Мудрого.