член Національної Спілки письменників України

Золоті письмена Літа

Як же воно у житті до болю складно і до сліз просто?! Просто живеш, зливаєшся з юрбою, граючи ролі, що

А поки день благословивсь я – буду жить! Бо в серці ще не відданий мій скарб любові Оцій землі рахманній

Чужі приходять в час твоїх щедрот, а я прийшла у час твойого смутку. Л. Костенко Я ще приходжу до антонівки

Нагородження, вручення літературної премії ім. Олександра Олеся. Український фонд культури, м. Київ, 29 березня 2010 року.

Цвіте жасмин, бабусин жасмин! І серце – як квітник любові в світі. Краса ця дотиком її зігріта, Вдихай, мій рідний,

Дуби в дібровах струшують громи – Дрижить земля поміж корінням. Далекий скрегіт ще снігів зими, Дорвалася до слів горіння. Дуби,