Зими цієї білий камертон Озвучив день. Чекаю скрипаля. Смички тополь замерзли у полях… Сніжить… і заколисує у сон Зими цієї
Мітка: член Національної Спілки письменників України
Людмила Ромен – член Національної Спілки письменників України
Любов дана вовік мені!
Сльозиться день. Сніжить дощем, Притрусить плечі сніг печалі… Це Світу слів сивинний щем Розкришить звуки криг – коралі… На грудях
«В журбі і радості завжди вуста вогненні»
Ми живемо в часи, коли все вже відкрито, коли новизна й оригінальність – рідкісні або майже нереальні явища. А в
Вірші вересневої ночі
09.09.10 Цикл Знімаєм яблука Скінчилась спека, літо. Вересень. Стоять засонцені сади. Знімаєм яблука* – жариночки (востаннє?..). Стук серцебиття. Ось так
Слуха поетка ноти душі
РОМЕН ЛЮДМИЛА. З И М Н И Ц Я : п о е з і ї. – С у м
«В долонях радощі і біль земні…»
Бути жінкою – важка доля. Бути жінкою-поетесою – відповідальне покликання. І чи можливо? Як у цьому світі, сповненому несправедливостей, болю,
