Вірші вересневої ночі

09.09.10
 Цикл

1. 1. Знімаєм яблука

Скінчилась спека, літо.
   Вересень.
      Стоять засонцені сади.
Знімаєм яблука* –
   жариночки (востаннє?..).
      Стук серцебиття.
Ось так удвох. (Ще вдвох!)
  Мов не розкраяв навпіл коровай життя…
Засонцений день вересня.
   Смак яблук соковитих,
      скибок динь.
Душа скида листочки з пам’яті,
   бруньки цілунків молоді,
Красива і висока!
  З а й д а  полоснула сад вогнем, як тать.
… Гаптую рядна із дощу,
  прикрию плечі спалених садів.
Ховаєм яблука і погляди…
   останні…
      спільного буття…

22.45

2. Гілочка ялини

Часто сняться стежки –
    від морозу срібляться, білесенькі.
Осипаєш свій сміх і сніжинки
      з вершечка ялини,
Із шишками до ніг пада гілочка.
      Щастя хвилини!..
Часто сняться стежки,
  пам’ять й досі тобою теплесенька.
Дарував Шпилівський ліс мені
   до весілля, ріднесенький.
…Обіперлась об вітер ялина:
  – Хто винен?..
    Хто винен?…
      Хто ви-ин-нен?…
Сниться ліс… Я біжу…
   Я гукаю тебе…
      Лиш біль в серденьку.
Осипається сніг…
   дикий сміх…
      Ночі – очі совині…

00.10

3. О Зіронько, зігрій!

(Молитва)

Ти світи, ясна Зіронько,
із вечора до рання.
 …Відігрій його серденько
снігом-холодом зранене*.

ОЗіронько! Зійшла. Привіт!
   Світи, світи до рання,
Як в першу ніч світила щастям нам,
   як я впіймала сина.
Свічею серце… жалить тіло.
   Як втримать міць родини?..
Подай порадоньку
   як виплекать синів і рід в коханні?
Молю: зігрій любов!
  Нам небо – гострим Місяцем поранив.
Сказав: «Це час такий.
   Це розчерк блискавиць».
      Тим зняв провину?..
О Зіронько ясна, як серцю бути?
   Скоро вже світання.
Рятуй мене!
   Як б’ється в скронях кров гаряча,
      обпіка судини…

01.32

4. Зими

(1984, 2009)

ТА зима рушником злюбним
   руки нам перев’язала,
Біле сонечко щастя
   змотала із нитки снігів.
Так казково було! –  Ти…
   (О ти!) – снігуром багрянів.
І зима (то був лютий!)
   наре́чених в ліс загукала.
І гітара, й пісні!..
   і біль-крик,
      бо струна обірвалась,
Ти цілунком
   моє
      наполохане серце схопив!
…ЦЯ зима той рушник
   лезом-словом твоїм
      покремсала.
Згіркло щастя в сльозі…
   Розпустилася нитка снігів…

02.30

5. Здвиження

Здвиження.
   На сонці гріються кублом вужі.
Чверть століття були разом…
      Зараз – з іншою.
Дай Бог щастя.
   Хліба не черствого – пишного.  Здвиження. Стою в саду і млію.
      Пахощі жоржин.
Вересень. Дощу і листя вереск.
      Сум. Чужі…
Вся розверзлась.
   Дна чи дня шукаєш глибшого?
Здвиження.
   Не розпізнав змію серед вужів.
Жаль. Бо що збереш – окрайці долі!
      З іншою?!.

03.40

К А Р Б И

Здвиження – 14 вересня. Земля здвигається з Літа на Зиму. Проводи птахів до Вирію, молитви до Духів Предків, яким птахи передають звістку від живих родичів.
Остання копна з поля, птахи – у Вирій, плазуни – у Землю.

6. Не перелюбствуй!

Я – козачка твоя,
я – дружина твоя!
(З пісні)

Не перелюбствуй!
   Вірність і любов – основа.
Дружину і козачку – зашпорами зрад.
На козаку нема знакУ.
   Такий фасад.
Перед родиною порушив шлюбне слово.
Надійде час прозрінь,
   мо’, спалахнеш любов’ю,
Морозом спалений, обнять захочеш сад.
Розверзнеш душу –
   ржею з’їдена підкова…
І дні непрожиті разом – суха скора*.

04.50
09.09.10

К А Р Б И

Перелюб у Шлюбі без необхідності Продовження Роду та без мети такого Продовження (у разі неспроможності котрогось з Родителів) є злочином проти Роду.

---

* 07.09.10
* «Молитва для коханого» зі збірки «Яблука з неба».
* СкорА – невичинена шкура звіра.

 Зі збірки “Зимниця”.