Вогненні уста

«В журбі і радості завжди вуста вогненні»

Ми живемо в часи, коли все вже відкрито, коли новизна й оригінальність – рідкісні або майже нереальні явища. А в літературі давно вже «живуть» різні форми вірша, які колись хтось увів у контекст мистецтва.

Проте поети завжди в пошуку як нової форми, так і оригінальности змісту.

Переді мною коло ронделів.

«Що то таке? – спитає мене здивований читач. – Знаю про вінок сонетів. Про коло ронделів не чув». І матиме рацію, бо коло (за аналогією до вінка сонетів) ронделів – невідома форма в історії літератури.

Вінок сонетів винайдений в Італії в ХІІІ ст. Це досить складна поетична форма, яка потребує від автора найвищої майстерности. В українській літературі вінок сонетів – явище не нове. Ще Іван Головацький свого часу видав «Вінок русинам на обжинки», а на початку ХХ ст. цю форму використовували Михайло Жук та Аркадій Казка, а також неокласики.

Вінок сонетів – поетична форма, утворена з 15 сонетів, ланцюжок чотирнадцяти з яких побудований так, що останній рядок кожного сонета повторюється в першому наступного, а останній рядок 14 сонета повторює перший рядок першого. П’ятнадцятий сонет (магістральний сонет, магістрал, мадригал) складається з перших рядків попередніх 14 сонетів. Магістрал є тематичним і композиційним ключем (основою) вінка; як правило, його пишуть першим.

Чому я так багато розповідаю про вінок сонетів? Бо без розуміння, що таке вінок сонетів, нам складно буде зрозуміти, що то за така новітня форма – коло ронделів.

Ронде́ль – давньофранцузька віршова форма, яка набула поширення в новочасних європейських літературах. Рондель складається із тринадцяти рядків, містить обов’язкові римовані повтори з двох наскрізних рим. Цей вірш має три строфи (перша і друга – чотиривірші, третя – п’ятивірш).

Як бачимо, рондель відрізняється від сонета як кількістю рядків, так і кількістю й формою строф. Написати коло ронделів – справа нелегка.

Узагалі до форми ронделю в українській літературі зверталося не так багато поетів. І відрадно, що Людмила Ромен – поетеса із Сум, про творчість якої ми й будемо говорити, – узялася за створення цього вірша, а потім задумала створити коло ронделів – форму нову не лише для української, але й загалом для літератури.

Коло ронделів, за Людмилою Ромен, – це поетична форма, утворена із 14 класичних ронделів, ланцюжок тринадцяти з яких побудований так, що другий рядок кожного ронделя повторюється в першому рядку наступного, а в чотирнадцятому – перший рядок повторює другий рядок тринадцятого, а другий – перший рядок першого.

Новаторство Людмили Ромен у тому, що авторка пропонує нам абсолютно нову, оригінальну й цікаву поетичну форму, яка розширює горизонти й можливості української літератури й українського поетичного слова.

Коло ронделів Людмили Ромен має назву «З пракореня калини». І ця назва відбиває зміст поетичного циклу якнайповніше. Авторка присвячує свої ронделі рідному місту й зізнається в щирій любові до рідного краю, отчої землі та до світу. Для поетеси Україна – це земля, де «вісь – пракоренем калини». Цю землю Бог дав як Рай, тут «душа – як магма, на гаряче слово закипа». На цій землі, із цієї землі народжується лірична героїня:

У тій землі,
      де вісь – пракоренем калини,
Зі жмені глини й сонця
      серце зліплено мені.
О Великодній вік!
      Час воскресіння яроднів!
Заджерелилися до вуст праслів глибини!

Постала з крові й плоті.
      Я – тепер  л ю д и н а!
Сочасна із Творцем,
      нерозділима вічно з ним.
У тій землі,
      де вісь – пракоренем калини.
Зі жмені глини й сонця
      серце зліплено мені.

Із крижма розпов’юсь
      онуками трьохсинно.
О мій Дажбоже!
      Вповні духом вічної Весни,
Благословенням світлим
      Ти мене не омини!
Медовосвічно возгорюся неодмінно
У тій землі,
      де вісь – пракоренем калини.

Людмила Ромен – майстерна творкиня чудових і вдалих оказіоналізмів: яроднів, заджерелилися, сочасна, трисинно, медовосвічно, возгорюся, пракоренем, праслів, нестрими, сонцехвилею, Сонцебога.

Усе коло ронделів Людмили Ромен – це зразок поезії високого, урочистого звучання. Такого стилю надають віршам як різні художні засоби, так і емоційно та стилістично забарвлена лексика.

У цьому циклі поезій Людмила Ромен охоплює всю історію України, зачіпає болючі проблеми нашої ментальности й водночас оспівує велич і незборимість нашого народу.

Особливу увагу авторка приділяє проблемі Слова, яке народжується в душі народу й людини, «як магма», закипає; Слова, що є духом живим, що освячене на олтарі разом із мечами, якого бояться вороги, яке лягло в уста великого Тараса; Слова, що народжує пелюстку плоті – рідну землю; Слова вогненного, яким авторка гартує рядки своїх поезій.

У цих віршах сплелися давні язичницькі вірування українців, уявлення авторки про ці вірування та відгомін християнських мотивів.

Варто зазначити, що художнє оформлення збірки здійснив самобутній і талановитий художник Микола Самохін, який ілюстрував книжку перед самим своїм відходом у засвіти. Художник надзвичайно тонко відчув ідею збірки, образами, кольорами, сюжетами передав її дух і сенс. Ілюстрації М. Самохіна наповнені яскравими барвами, і це посилює емоційне сприйняття кола ронделів, додає оригінальности, візуальної насичености й підсилення слову. Як і в поезії Людмили Ромен, в ілюстраціях Миколи Самохіна постає віковічна історія України, її величні й трагічні сторінки.

Коло ронделів «З пракореня калини» є збіркою віршів, що цікаві не лише за формою, вони спонукають читача до роздумів, викликають асоціації й візії, дарують насолоду смакування словом, возвеличують дух і наповнюють серце неймовірно теплими й водночас піднесеними почуттями.

Ганна Арсенич-Баран,
голова Чернігівської обласної організації
Національної спілки письменників України,
завідувачка кафедри філологічних дисциплін та
 методики їх викладання
Чернігівського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти
імені К. Д. Ушинського,
кандидат філологічних наук, доцент

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *