Людмила Ромен | Людмила Ромен

А ми за листям йдем…

Роменлет Вже перший сніг дзвенить на куполах церков. А ми за листям йдем вчорашніми дощами… Не впізнаю. Ти хто? Ти

А серце так щемить… Для щастя є ще мить! ЛЮБІТЬ!!! Молю затято. Стоять Дощі на чатах. ЛЮБІТЬ!!! Цей щем в

Гаснуть лип лампади у туманах сивих… Дощ чаклує: ось і трунок – келих снів. Долюби! Схмелій від солоду вишнівок, Розчинись!

Тріолет Домчати б до тебе сьогодні! із вихором листя! – Гарячими айстрами зацілувати б вуста! Дзвенить півстоліттям година моя золота,

Тріолет Ніжно грають ножі, на струни мене. І мину… відпечалюся звуками тріо від Лети. Затісна я собі і безмежна

Понад три десятиліття тому в своїй віршо-творчості вперше використав таку рідковживаність, як дивниця. І звідтоді не припиняю нагоди шукати рими