Душа без тебе – мов без дзвонаря – глуха дзвіниця, І день, мов не квадрат Малевича, а – цілий куб!
Мітка: Київська Русь
Старого Хорса прип’яли
Старого Хорса прип’яли до берегів Сули. Здійнявся гай і солов’ями напуває рідну Мову, В причасті Божих сліз питає: хто я,
Тріадне
Оце і все. Припну Слова я на спочинок: Наговорилася у Світі до плачу… А наболілося? – що просто п о
Ми – православні!
Триптих За те, що сонце забули, За те, що серце забили. Олекса Стефанович 1. Осонцена душе, осяяна зернино, Засіяна Творцем
Лик Ярила!
І сльоза на щоці У ясного Ярила! М. Петренко У молитві складаю лиш крила, Промінь слова з душі – проріза,
В білолебединій безмірі світу
Людмилі Ромен, котра обрала своєю музою берегиню прадавніх витоків нашої духовності, що тримають нерозривний зв’язок людини, природи і космосу як
