Релігійний світогляд сам по собі ніколи не існував і не існує. Він постає із безмежжя форм загального світогляду як вияв часу буття роду (народу).
М.Ткач, «Дерево роду», – К. – 1995.
Із Нави* через Прав**
усе прямує СВІТЛОКОЛОМ,
вібрує кожен рух:
трави,
листка,
дощу
і Слова.
Шукає кожен слід:
зорі,
себе,
світанку,
тиші,
початку Початкі́в
життя,
вогню,
стихій
Всевишніх,
сплетіння тіл і рук,
кипінь гарячого цілунку,
де стиглий звук трави
стіка мелодіями трунку.
Розверзлися громи
серед дощів ПРАВічним басом,
і пам’яті обрус
проліг у Просторі і Часі.
Живий Вогонь Душі –
розлитий Дух у блискавицях –
наворожи мені:
що з каменю,
а що з живиці?
Цей злиток днів моїх –
з минулого – тугі мозолі,
а лінії руки –
струмки,
потічки,
ріки Долі.
Не припинай човна
на Рай-ріці*** у берег клечінь,
Перевізниче мій,
перевези мене в Святвечір!
А Сонце-Коляда
сідла коня.
Вітрів пересвист.
Провісниця-Зоря****
співає голосно у Всесвіт!
Холодні пальці мну,
немов пергаменти студені.
Я мну, аж спалахнуть,
мов Яв, жертовники священні
закляклі цілий вік
із кляпом в горлі все мовчали.
Заговорив тепер
і камінь,
мов жали́ва Жалю.
Грозою поповзло
живе коріння під снігами.
Виток.
Нова спіраль,
вже йдуть Молитви-криголами!
А Ви?
Ще під ярмом?*****
Ще повзете щодень колінно?
Кажу: то суть раба******
Над нами Сварга сяйнодзвінна!
Страх помсти?
Гріх?
Олжа!
У світло лиш прибуде Світло!
Постережись Христа –
обплута мирні душі хитро*******.
Тріщать Слова.
Де Ви?
Ще у колисці повно снігу.
Мій проліску, пора!
Колише тиша білу кригу.
О, зимно як Світам!
Сю тишу розколоти в змозі.
Ковтають білий звук
думки заспраглі у дорозі.
Прийшли вже на поріг
сніги –
нашестя смутків тіла…
І вже в тобі вони (сніги),
тисячолітня Жінко Біла!
О, не займай Її,
це люстро не для твого світла,
душа тонка-тонка,
Правічне може тріснуть віття.
Із Нави через Прав
усе прямує СВІТЛОКОЛОМ,
вібрує кожен рух:
трави,
листка,
дощу
і Слова.
Шукає всяк свій шлях
і суть, – не кожен їх знаходить,
я ВІРОЮ живу –
в мені вже
зріє Сонце Роду!!!
* Нава – світ Предків Роду. Це світ духів, безтілесних образів родичів, який існує у нашій нам’яті. Цей світ може створювати духовну енергію для підтримки своїх нащадків, якщо вони не втратили пам’ять Роду.
** Права – небесний світ Творця єдиного і многопроявного, закони якого рухають Всесвітом. Це світ Рідних Богів. Звідси: Пращур, Правда, Прадід, справедливий, праведний і т.п..
*** «…то Рай Слов’янський. Там Рай-ріка тече, яка відділяє Сваргу од Яви». (ВК, 11-Б,2).
**** «Зоря Красна іде до нас… Зориня, Сонцю вістяща». (ВК, 7-Ж,3).
***** «Рай у серце лізе, А ми в церкву лізем, Заплющивши очі…» (Т.Шевченко, «Зацвіла в долині…»).
****** «І краще маємо зникнути, але ніколи не бути в рабстві і не жертвувати богам їхнім». (ВК. 6-Г,3).
******* «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,.. незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити… ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану». (1Кор.1,27-28; 2, 7).
КАРБИ
* Назву «ПравоСлав’я» в нас украдено так само, як і назву Русь.
** Поняття Прави як універсального Закону руху Всесвіту мали ще трипільські землероби 4-3 тис. до н.ч.
Зі Збірки-волхвеми «Білий лебідь – лебідь Чорний», 2005.