Катастрофа* Каховської ГЕС
Вода – стихія мудра. Все живе
Листком, корінчиком, а чи вустами
Вбира снагу життя – віддасть дарами.
А ви – як зброю смерті! Серце рве.
Коли по самий дах потік води,
Садки, поля і цвинтарі розмиті,
Чи є біда іще страшніш у Світі?!
О Світе, ворог знаєш же – один.
Один, що множить нелюдь множину –
Звірячу лють впивають смертю, кров’ю.
Чом Небо не насупить чорні брови?
О Світе, ці життя – не повернуть.
Потоплеником бути – смерть жахка!
Душа вола до всіх нас: по-ря-тун-ку!
Регоче вир із пащі кацапхунти.
Де ж порятунок – Господа рука?
Дай крил тій матері: кричить дитя,
Води лавина швидко прибуває.
Чим втішити? Навколо все зникає,
Лиш дах трима останню мить життя…
Дороги, вулиці – пекельне дно,
Вчепилось кошенятко за одвірок.
Армагеддон! – Потвори, тварі, звірі.
Ось на даху – трубач! і знамено
Тріпоче символ: ще ми тут живі.
Червоний Хрест! – агов. Це в вашій силі
Підрізати потворі хижій жили,
Отій, що лупає з кремля як Вій.
Розверзлася вода: ковта Херсон,
Ламає руки правий-лівий берег.
Страшнішої ще не було в нас ери.
Катарсис? Вічна пам’ять!
Світе: SOS!
О човнику: приплинь, приплинь, приплинь…
Хатина піднялася на пуантах,
Та гатять обстрілами окупанти,
Щоб знищить Україну на землі.
Ви – виродки, гадь, путіноїди!
Віділлється сльоза вам кожна ртуттю,
А Україна є – неперебутня,
Відродиться душа з роси й води!
8-11.06.23