Вартує спокій мій цей ліс,
заплутує стежок мережки,
В моїх долонях квітно!
Вітер ліг.
І сліпнуть роси сонцем.
У цім ярку берези – напівколом, –
сестри-амазонки,
Вартують спокій мій.
Краса і зброя їх – тугі сережки,
Щоб навіть тінь твоя
ніколи не ступила на цю стежку,
І жовтоликий сонях –
з духом Божим,
в золотій коронці
Плекає спокій тиші і молочне зерня.
Гладь стежок мережки.
…В мої долоні ти упав лицем!
Схлип Літа – роси…
сон це…
Зі збірки «Гаряча тиша Літа» (2010)