Крилатий вислів Святослава можна тлумачити й так: «Іду – НАВи», тобто буду битися до загину (Нав – світ пращурів).
В даному контексті – смерть образу коханого в душі, забути НАВіки.
Іду – НАВи!
На Ваших грудях
Приб’ю, мов щит,
свою Сльозу-кришталь.
Вам до лиця, до честі буде,
Ви в серці носите мерця Христа**.
Ви молитесь на розіп’яття,
Духово Ви обрізаний давно**,
Ніщо для Вас Любові Водосвяття,
Христову кров п’єте, немов вино***
Іду – НАВи!
У Вашім храмі
Не буду милості собі просить,
За мною – Сонце, хрест – за Вами.
я не з ребра! –
Я з Божої роси!
Іду – НАВи!
Вам не спинити
Вже духу войовничого мого:
З Дніпра святого воду пити,
«Ловців» народу гнати батогом.
Століттями усі на лови
По душі рабські в мій народ ішли:
З мечем, із зашморгом, зі словом,
Весь первоцвіт – що крали, що змели.
Іду – НАВи!
Я Слово гостре
І серце зболене Вам піднесу.
Іду я переможним гостем,
Вогонь Перунів лиш душі є суть!
Іду – НАВи!
Пісні величні
В Сварожім храмі радістю творю!
Краса й Любов поняття вічні,
Я серце маю – квітку із вогню!
Іду – НАВи!
Кайдани скину,
Я довго в світі бранкою була.
Я в Небо рідній Україні,
Як символ волі, птахою вросла!
** «Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову , щоб з’явило-ся в тілі й життя Ісусове». (2 Кор. 4,10).
** «…і не то обрізання, що назовні на тілі, але… потаємно, духово, і обрізання – серця духом, а не за буквою».
(Рим. 2,28-29)
*** Літургія – урочистий обряд християнської церкви, суть якого зводиться до містичного споживання тіла і крові Ісуса Христа, як хліба і вина.