Соловейко

Два птахи

Диптих

Знай, кохана, що я із сім’ї солов’я,
Соловейко тебе не покине.
Микола Гриценко

1. Соловей

Мій коханий, ти – мій соловеєчку,
Так піснями наповнюєш серце красою,
Я в любові твоїй, наче ранок – з росою!
Я щаслива!
   Твоя!
      Соловеєчку!
Ранком виткав мені сонця стежечку
І повів у щасливі світи за собою.
Мій коханий – ти мій, соловеєчку,
Я – кохана! Я знаю!
      Щаслива з тобою!

2. Перелітний

Ну а ти, мій коханий,
   з якого пташиного племені?
Чи ти небо прихилиш?
      Чи повні піснями гаї?
Чи гніздечко зів’єш
   при дорозі мені,
      в кураї?
Я не відаю, милий,
   з якого ти роду і племені.
Ні «прощай», ні «прости»…
   Батіжками пекучої зелені
Стежку Долі у розтіч…
   погасли в гаях солов’ї…
Де ж ти є, мій коханий?
   З якого пташиного племені? –
Перелітний…
   вже бачу –
      подався в тепліші краї.

Зі збірки «Гаряча тиша Літа» (2010)

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *