три верби

В темній ніші безсоння

настояний на полинах самотності
(десять років!)
в темній ніші безсоння
трипільський келих дощу
піднесу тобі
та не пий до дна
лиш пригуб
вмочи вуста
у тягучий сон-не-сон
згірклу солону сльозу
що змішалася з травами й небом
у цім шовкопрядильнім дощі…

хоч мить пізнай
мого щодення без тебе
ШОК
реанімую
штучне дихання
вітер надуває груди
хмари важкі натискують
ще раз ще
є пульс
дихай
дихай

хай щодня сходить тобі сонце!

тепер ти знаєш
різницю і смак життя
«до» і «після»…

12.06.18


В заставці – художня робота Сергія Початка.

Один комент

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *