Ця ніч – зоретисячоока
У душу мою, як в люстерко,
Вдивляє в глибини високі –
Там слово в епоху затерпло.
Там звук б’є у скелю мовчання –
Сопілкою містики вабить,
І серце, як пташка, в ячанні,
Скреса в грудях скіфської баби.
Ця ніч – мого тіла колиска,
Розхлюпують сон мій нічниці…
У ліжку лиш Місяця зблиски…
В люстеркові інші дні-лиця…
08.12.19