Ця ніч...

Ця ніч – зоретисячоока

Ця ніч – зоретисячоока
У душу мою, як в люстерко,
Вдивляє в глибини високі –
Там слово в епоху затерпло.

Там звук б’є у скелю мовчання –
Сопілкою містики вабить,
І серце, як пташка, в ячанні,
Скреса в грудях скіфської баби.

Ця ніч – мого тіла колиска,
Розхлюпують сон мій нічниці…
У ліжку лиш Місяця зблиски…
В люстеркові інші дні-лиця…

08.12.19

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *