Що з нею влітку я робитиму?
Який мені в цій глині смак?!
Не знаю… Коники ліпитиму…
М. Пасічник.
Гончарне коло днів.
І ми самі собі, як глина, –
Змішаю з кров’ю і сльозою – вже й заміс.
Ліпімо, друже, кінних козаків для України,
Щоб за кордони наші ворог не проліз.
В ній подих рідної землі,
в ній промисел глибокий.
Зазнала глина перевтілень і формацій!?.
Кипіння поколінь, історії уроки,
У ній коріння роду, дужа сила нації.
А хто, якщо не ми?
Ми ж маєм діять мислю.
Творець, натхненний думкою,
весь Світ створив.
Вкраїна є! Вкраїна буде нині й прісно!
Господній Дух нам глину вже заговорив!
05.06.16
Зі збірки «Скрипка Сонця», 2017.