Вивальди. Времена года.

Сумний романс

(За Вівальді)

Вбираю поглядом слова. –
          Ажур знайомий.
Листи і спогади… знов ляжуть під сукно.
Осінній вітер гра в забавки за вікном
Із листям. Шурхотить.
          Безсоння і утома.

За днями дні… вохристо засипає листям.
Тополя гостро височіє, мов перо.
Що пише небесам?
          У чім шукати прощ?
Проллється, відголоситься…
          Вже ніч над містом.

Душі гарячій пирснули холодні гами.
В віконці зоряно.
          Схлип звуків самоти.
Мовчуще Ваше серце…
          Листя – не листи…
Не вберегти любов мовчущими словами.

24.09.05

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *