Ромен-цвіт

Серенада

(За Бортнянським)

Та літа мить стекла. Засохли поцілунки.
Звучання струн…
      Острунь мене! У ніч, збіжім!
Твоє ім’я – трави розгублене відлуння,
Ще називаю… ночі теплі вітражі.

Ми – міражі… незгасні.
      Вперто колисаю.
О як душа леліє літа голубінь!?.
Пригуб оторопілі трави. Там роса є –
Живиця серця… (ти любив?)
      Люби! Люби!
29.08.05

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *