Людмила Ромен

Ой ти полечко, ріднеє поле!

Ой ти полечко, ріднеє поле!
Тут волошки і цмин, маків цвіт. –
Заквітчаю барвисто я долю,
Прохоплюсь тихим щастям у світ.

Наберу запашного євшану,
Дух твій, полечко, диха в руці –
Краю рідного пахощі пряні,
Позбігались до ніг чебреці.

Конюшина в траві зашарілась,
Підмаренник замрійно цвіте,
Між пшениць квіт ромашечок білий, –
Моє полечко ти золоте.

З цих квіток – оберіг, – мій віночок,
Занурюся в пахуче зело.
Скільки слів наплету я в рядочки!
Помережу любов’ю й теплом.

Лине жайвора пісня під сонцем!
А в траві – сюркотять цвіркуни.
Сів метелик. Притих на долоньці.
Пов’яжу всім квіткам серця нить…

17.03.15

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.