Поетична доля

Поет

Словами згора, мов та свічка, Поет,
Доточує світла в Шляхи наші зоряні.
Не тільки могили… вже й Вирій розорано.
Словами згора, наче свічка, Поет.

Лишень перед аркушем гнеться хребет.
На вовчому Місяці Всесвіту холодно.
Словами живе й відгорає Поет,
Доточує світла в Шляхи наші зоряні.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *