Леся Українка

День Лесі

Розмотую тисячоліть сакральне полотно,
Збудивсь ПеРУН
      і покотились громоГласні луни,
Хмарки в грозу відсвічують,
      мов золоте РУНо,
Та я ловлю із мигавиць лиш золотії РУНи.

Розверзся Час:
      Всевишній вишні стиглі вишива,
В Трипільських глеках повінь:
      розлились Молочні ріки.
Гойдає Бог колиски
      яко човники-Слова,
І ми, наРОДжені, приречені РОДить навіки.

О так, родить душею непорочною Світи,
Щоб молодильні яблука в’язалися у травні,
Щоб сам Святий Господь
      із піднебесь хотів зійти
І наректи народом Божим
      душі ПРАВоСлавні!

Бо в серці – маєм той Вогонь Перунів,
      що завжди живий!
Святую ВіРу в те:
      ніщо живе не помирає.
Росту раїно із пісень цілющих –
      в Лесиній траві,
Я Україну нарікаю тихим милим РАєм!

25.02.12

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *