Калина – красуня-дівчина,
козацького коріння:
кармазинова корсетка,
колоритна квітаста крайка,
красні коралі, колти кільчасті,
коло криниці
комонника-козаченька колобродить,
кладе кетяги калини кохання…
Клекоче козацька корогва
калиновою кров’ю.
Козаченко – красень, кланяється,
клянеться калиноньку-дівчиноньку
красно кохати.
Коронувала кетягами
красеня-коханого,
коня квітчала китицями.
Казала кокетливо: кохаю!..
Кличе козака козацтво,
кличе кордон краю,
кінь копитами конюшину,
кураї колошкає…
Кільканадцять кіл Коляди…
кільканадцять Купайл…
Клубочиться крайнебо,
колокол калатає…
Кінь ковиляє,
кривавить козак круп коневі…
Ковилою край колихається,
козаченька китайкою крито…
Калинонька-дівчинонька картається,
криком клекоче,
крилами кремсає китайку,
квіттям кладеться,
коханого козаченька колисає…
Кульчики коляться, котяться…
Красуня коло криниці
калиною корениться…
16.12.22
Зі збірки «Образи, обрАзи, образИ», 2023.