Твою сорочку білу одягла калина, Як молодість твоя, твоя весна. Цвіте! Віночки-очки – хмарок неба легкоплинні. В цей корінь, гілля
Мітка: калина
З пракореня калини
Коло ронделів Моєму древньому місту Ромен присвячується 1. І мертва, і жива, і… ще ненарожде́нна Душа – як магма, на
Русалчин Великдень
Що над нами? Позолотна вись… М. Петренко Наді мною Сонцем позолотна вись, Наді мною Небо – море синє-синє! З парусами
Достигла на калинові слова
Калини кущ стоїть в такім цвіту! Той цвіт – жаги й любові голос весен. Спивай годину щастя золоту, Впади дощем
Калиново бризнули дощі…
калина, член НСПУ, член «Просвіти», м. Лебедин Гарячотіло! Гарячомовно! Бризнули вогнистим поетичним словом, хлюпнули перепеченою печаллю душі, хлюпнули сльозою молитви,
