Знову жити, світ любити,
Сонце пити з уст твоїх…
О. Олесь
Забуяло серце златоцвітом:
Жити, жити, жити!
Жи-и-ить!
Досить мук, страждань…
і тихо з вітром
Обійматись і тужить.
Хочу жить!
Літепло пахке, в’юнке, зелене,
В трави впасти – і любить!
Любить!
Усміх неба пролунивсь крізь мене, –
В очі, душу хлюпнула блакить.
Знов любить!
Радістю зайнялись видноколи, –
З уст світанку любо сонце п’ю.
Задзвеніло щастя.
Ласка долі.
Натщесерце знов люблю!
Л ю б л ю!
Сонце п’ю!
12.07.14