Світанок

Світанок

Уся природа свідчить про велич Божу!

… коли хмари поклав Я за одіж йому,
а імлу – за його пелюшки…
Книга Йова 38 (9,10)

Ніч відступа. Сіріє… Гордою ходою,
Мов красень-кінь, зникає тихо в далині.
Тьмяніє місяць. Зорі гаснуть за горою.
Зникають чари. Розворожуються сни.

Із пелюшок імли випручувавсь світанок,
Рожевим сонечком всміхнувся до землі.
Проміннячко збудилося і світлий танок
Розпочало в лугах, метнулось до полів.

Зазолотились чубчики колось пшениці,
Волошки личка підняли –
п’ють неба синь.
Поворухнулась стежка сонна до криниці,
Вся засріблилась діамантами роси.

Озвалась перша пташка
голосочком тонким.
Розправив плечі богатирські ліс. Пісні
Пташині б’ють, злітають –
славлять день і сонце,
І десь в селі горланять вісники-півні.

Прибіг хлопчисько-вітер –
шепче щось тополі, –
Про що (ніхто не зна) йому прошелестить.
Зернини зігріва в своїх долонях поле
І молиться над кожною: «Рости. Рости…»

Розгладжує, мов накрохмалені, пелюстки
Ромашка біла, – щастям світіться. Краса!
Кульбабка зашарілася у жовтій хустці,
Кружляють коло неї бджілка і оса.

Верба вмивається, схилилась над водою:
Милується, хлюпоче віттям поміж хвиль.
І щось в лугах – то звуком арфи, то гобою.
Ось прилетів й цілує материнку джміль.

Із пелюсток імли випручувавсь світанок
І радо в світ клубочком теплим покотивсь.
Зело видихую себе від снів духмяно.
Спасибі, Боже!
Новий день благословивсь!

19-20.12.14

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *