Азбука

Аз Буки Віди, Глагол Добро Єсмь!

…Тому воскресаю з руїн, –
я жінка із Божої волі
в лицарстві небесних вкраїн!
Марія Чумарна

Сотень тисяч віків віддзеркалював Світ
До єдиного кожного з нас со-Творцями,
І не відало серце злоби – підкорить,
Бо із серцем небесним єднались серцями.

Світ молитвою образів Буки являв,
Все по образу-лику творилося вічно.
Ниттю-променем з’єднані Небо й Земля, –
Так душа знала знаки Небесного Віча!

Десь просіявсь чорнобильник –
      горе-полин,
Урізалася суть, сила Аз-Буки суща,
І дробилась душа.
      Сон заліг між руїн,
І Святий Мови лик потьмянів в шкаралущі.

Ми у маківці Всесвіту дрІбні, як мак,
Та у кожній мачиночці націй арени.
Кожна Буква в аБеТці – то світла маяк,
Кожна Мова – як Ген!
      І народ кожен – Геній!

Бог нам дав пРАВо пРАВити,
      РАЯти Рай,
РАдо мислити, пРАцею яв со-Творяти.
І настане поРА наш осонцений кРАЙ
Завести в свіжо вимазану Білу Хату!

І тому воскресаю із Вічності Рун, –
Яко Жінка, як Жриця із Божої волі,
В мовний хаос несу яко світлу Зорю
УкРаїни небесну осяяти долю!

20.02.12

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *