Навіяне

Осіння душа…

За вітром кружля листя з липи і клена…
На мить спалахнуло в осіннім волоссі,
Вплелося в сивини… Та очі – зелені.
В них літо і ти. – Теплий, рідний… (здалося?)

Думки пофарбую і день в колір бАсми.
Летить, як басмА, листя – грамоти вірчі.
У пам’яті спомини – наче на кастинг,
Мов юність струнка… Задивилась у вірші…

Слова, як пташки – вільні, трепетні, теплі
Сідають на віття, на промені Сонця.
Осіння душа вся готова до реплік…
Осіння душа – як дощі, – у віконце…

13.11.20

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *