Бо жінка

Бо – жінка!

Вуста зіп’ють сніжинку:
І холодно, і гарячЕ.
Відчуй мене: я – жінка!
Нуртує кров, жага тече.

Я сильна, мудра, вперта,
Згораю й з попелу встаю.
Любитиму і після смерті,
Бо – жінка,
   знаю лиш – «люблю!»

Простила непростиме,
Що залишилось – прийняла
Душа – пекуча стигма…
І ніч із чорного крила

Спивала страшно й тихо
І плакала в вікні свіча.
Прости, що десь і вихрем
Я кидалася до плеча…

Вуста зіп’ють сніжинку:
І холодно, і гаряче.
Відчуй мене: я – жінка!
Нуртує кров… Цілуй плече!

Зі збірки «Чорнобривці на снігу» (2019).

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.