Бузкова ніч

Прошу любити…

“Прошу любити… місто Суми так,
як люблю його я…”
Іван Харитоненко

Бузкова ніч!
Які п’янкі пастельні тіні.
Іду в алеях попід руку із дощем:
Любіть мене і місто Суми неодмінно,
Весни замрії – цей зеленорунний щем!

Любіть се маєво у тиші вечоровій,
І дзвони душ людських, як сонячну блакить.
Любіть! Любіть!
Повторюю я знову й знову
Цей Харитоненка нащадкам заповіт.

Любов підійме на висоти Україну,
Бронзовогрудим птахом місто підросте,
І купола церков позолотять хмарини
Й заб’ється в грудях міста серце золоте.

Любіть! Творіть! Будуйте!
Насівайте квіти!
Сей дух краси і величі подовжить вік.
Даремно слів і час не кидайте на вітер,
Оновлюйте з любов’ю міста Суми лик!

Бузкова ніч!
І верби молоді та п’яні
У Пслі купаються, не знаючи журби.
Любіть!
Кричу всім серцем своєму коханню.
Любіть! І будете кохані, лиш любіть!!!

Любіть цих вулиць сутінки й старі легенди,
Козацькі сни…
під серцем спить Козацький вал.
Постав у славі тут і меценат, і геній,
Плекав Поет великий мову солов’я.

Цілуйте ж, Ви, й любіть!
Такі солодкі ночі! –
Це смак любові і весни!
Любіть, молю!
Закохані серця найвищі в світі зодчі,
Любіть це місто так, як я його люблю!

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *