яблука осені

Я – сумління твоє!

Ходімте в сад. Я покажу вам сад.
Його сумління покажу вам очі.
Микола Вінграновський

Я запрошую в сад.
      Перебрів він із літа в осінь.
Як же важко було.
      У долонях – дари нетлінні.
Раював в сонця пісні
      і хлюпавсь в небесній сині.
Глянь, наш сад – золотий!
      З золотими дарами – в осінь.
Вересневі дощі…
      Скроні яблунь в холодних росах.
Тріпотить віття вплетене
      в гриви вітрів осінніх.
Я – сумління твоє!
   Я – твій сад…
      Сни ночей розкосі…
У вчорашньому листі
   не ждать воскресіння…
      Іній…

20.09.19

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *