Напнув павучок павутинку – як п’яльця:
Бери промінь Сонця і долю гаптуй!
Я вишию бджілку, крилом золоту,
Ось крапелька меду на серці, аж в пальцях.
Спивай поцілунком солодку, медову,
І зморщечку кожну – допоки життя!
Тобі оберіг це моє вишиття,
І ніч волохату пантрують хай сови.
На грудях пригрій личко Сонця – не острах,
Сміливо дивись у весни цвітограй,
Десницею Бога зметеш дикість зграй:
На відсіч наткнулись непрохані гості –
Кістками поляжуть в густі чорноземи.
Герою, мій лицарю, в день цей весни
Любімо ще дужче!
Не стерти війні
Життя – мак пала на шевроні – емблема.
В молитву тебе загорну, мов у кокон,
Я – Шахерезада, ловчиня «шахед».
Тризнак – ППО, – в дії: око за око!
Примовка блискуча: ідіть ви на «хе».
25.05.23