Тріолет
І юність з обрію,
як сонце, спогадом зійшла.
Від білих тіл русалок
ночі білі над Сулою,
Утоплені у Місячні мелодії
доплачуть Долю.
Кохання з обрію, як сонце!
В спогадах зійшла
Душа. В дощах так яблунево
свіжо розцвіла, –
Неждано-гадано озвалась в серці:
я з то-бо-о…ою!..
Вже осінь… сонцем спогадів
за обрієм зайшла.
Від сивих тіл русалок
ночі сиві над Сулою.
Зі збірки «ВІРУЮ», 2006.
Картина М.Самохіна «Ранок на Сулі».