конюшина

Тріо трави

Триптих

I. Конюшина

Набубнявіла тиша моєю сльозою.
      О тишо, не плач…
Конюшина рожеву голівку
      поклала мені на долоню.
Притулю до щоки.
   Поріднюсь… і почую:
      «Сестриченько, доню,
Ти замкни своє серце.
   Він водить по колу омани.
      Не плач».
Підібгала в бруньки
   знов листочки душа.
      Обізвавсь і перстач:
«Лиш терпіння лікує і час».
   Як же серце втримать на припоні?..
Набубнявіла тиша моєю любов’ю…
   згорнулась в калач.
Конюшина рожеву голівку поклала –
   (як тепло!) в долоню.

II. Подорожник

Ця рослина цілюща в пошані народній,
Та не гоїш ти ран моїх,
      мій подорожнику.
Не при тій ти стежиночці
      зріс привороженим.
Ця рослина цілюща.
      Ти ж зцілить не годний,
Бо міський, окультурений –
      хатній (так модно),
Не дощем,
   а з-під крана водою зволожений.
Ця рослина цілюща –
      в умовах природних,
Вже не гоїш себе навіть,
      мій подорожнику.

III. Цвіте спориш

Прозорий туманець між трав.
      Цвіте спориш.
Цвіте спориш!
   Аж станеш низько на коліна.
В цій дрібноті зірчастоцвітій
      дух таїнний
Прозорює всіх нас.
      Цвіте, цвіте спориш!
Красу оцю тендітно-ніжну не сколиш.
Ми, як комахи, часом тисячомізерні.
Цвіте спориш.
   Прозоро так цвіте спориш,
Аж серце змалиться
      і стане на коліна.

2009

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *