Червонолисте слово

Червонолисте слово осені

Червонолисте слово осені з дощем на «ти».
І неба дзвін бринить
      сумним пташиним скерцо,
Дарує сонце бабиного літа павутин,
І ніжиться в теплі останнім бідне серце.

Як світло-трепетно пала довкруж
      і мерехтить!..
Не ти, а клен – останній скарб –
      листочки дарчі.
Я так чекала сповіді…
   Цей дощ.
      Розмоклий лист…
Останні дні.
   Подякувать за все, пробачить…

Зі збірки «Чорнобривці на снігу» (2019).

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *