Зима

УзоРАМИ заклечані шибки

ТриКоло

1.
Узорами заклечані шибки,
Стоять без шелесту ліси готичні,
Дві постаті застигли еротичні,
В цілункові злилися на віки.

Торкнулась гілка поблиску руки,
Дихнеш – і віть сосни зелено вічна.
Узорами заклечані шибки,
Стоять без шелесту ліси готичні.

Застигла хвилька з голосом ріки,
Щось тиша біла шепче їй магічне,
Сніжиноньки срібляться феєрично.
І пара з вуст вмерза у пелюстки…
Узорами заклечані шибки…

2.
Стоять без шелесту ліси готичні.
Придивишся – і на душі духмяно,
Від того Світла між дерев – Різдвяно!
Це почуття в тобі – завжди й ПРАВічно!

Несуть молитву дня дуби сторічні,
Богами їм це вміння дарова́не.
Стоять без шелесту ліси готичні.
Придивишся – і на душі духмяно.

Уміти б знаки відчитать ведичні.
Он Велеса, як мудри, в дерев’яних
Нам дощечках накреслив праслов’янин.
А ми вчимо лиш дати історичні.
Стоять без шелесту ліси готичні.

3.
Придивишся – і на душі духмяно.
Узорами заклечані шибки,
В них заглядають вже колядники
Із Зіркою, вертепом, віншуванням.

І вість про Сонце молоде і раннє –
Про Божича. Настали нам Святки.
Придивишся – і на душі духмяно –
Узорами заклечані шибки.

Та бризне Даждьбо промінцем прадавнім –
І ворухнуть ледь крильцями пташки.
І ти до мене – лісом, навпрошки,
Сніжинками очей зорить кохання.
Придивишся – і на душі духмяно.

24.12.24

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *