сніг | Людмила Ромен

А ми за листям йдем…

Роменлет Вже перший сніг дзвенить на куполах церков. А ми за листям йдем вчорашніми дощами… Не впізнаю. Ти хто? Ти

Кожна нова книга відомої сумської поетеси Людмили Ромен – подія у мистецькому житті. А ще – на ниві-полотні буття людського.

Скрипить снігів пергамент наче доля. Зимове слово скрапує, петля. Жде світла сонць тополі канделябр. Скриплять сніги, немов пергамент долі. П’ять

(За Мендельсоном) Узорами заклечані шибки: Стоять без співу й шелесту ліси готичні, Дві постаті – застиглі фрески еротичні, Огранені морозом

Відколядую тебе у вчорашнім вертепі… Пересумую, як пташка з підбитим крилом. Крапка. – Як ніч. Наметалась між Місяців-ком. Перезимую… Дзеркала

О сніги, добридень вам! Зимова казка. Протопчу слідочки босими ногами, Приліпилися сніжинки, наче ряска, Січень мій так душу відігрів снігами.