Змітає вітер листя з осені пюпітра…
Бринять дощинки-ноти
тембром журавлиним.
Ми – відлетіли теж…
сумним трикутним клином…
І літа спомин голову сховав у підря.
А серце береже мелодій! –
наче цитра.
Торкни. І рину повінню.
І не зупиниш.
Змітає вітер листя з осені пюпітра…
Бринять дощинки-ноти
тембром журавлиним.
І звуком й кольором
ряхтить життя палітра,
Як липа відцвіла,
та в срібних павутинах.
Макоша вистеляє листячком долини,
Гойда, сповиті у туман, ліси,
гай – вітер…
Змітає листя день.
Ще осінь на пюпітрі.