Скарб кохання

Ще не відданий мій скарб любові

А поки день благословивсь
      я – буду жить!
Бо в серці ще не відданий
      мій скарб любові
Оцій землі рахманній і материковій,
Оцим квіткам і зорям,
      лісу, що шумить.

Оцим лугам, що сонце й дощик
      хочуть пить,
Словам, що так весніють
      котиком вербовим.
А поки день благословивсь
      я – буду жить!
Бо в серці ще не відданий
      мій скарб любові.

Як духмяніє чебрецем мій рідний Світ, –
Злітає думка чиста на священній мові!
Й радієш: можеш день собі
      вдягнуть в обнови.
В стібки покласти теплу світанкову нить.
Бо поки день благословивсь
      я – буду жить!

31.12.19

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *