Антонівка

Я ще приходжу до антонівки у сад…

Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
Л. Костенко

Я ще приходжу до антонівки у сад…
У сад осмучений. Мій сад благоговійний.
Корінню нав’язав хтось вузликів досад.
Я знаю хто.
      Мій саде, ти ні в чим не винний.

Он скільки яблук!?
       не вломиться гілля!
Надбав дари. – Чужій…
      О яблуні, пробачте.
Я сумуватиму. Любитиму здаля.
Моя антонівко, – тремтиш?
      І страшно, й лячно

Ось так позбутися тепла близьких долонь…
Рясніють сльози.
   Плачуть яблука…
      Чужа рве.
…Я ще прийду. Хоч потайки.
      Ти не схолонь.
Не вклякни в смуткові.
      Я не скажу «прощай же»…

31.10.15

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *