Людмила Ромен в Ромнах

Вересневий романс

В моїм Ромні сплива листочком
      літо по ріці,
Зціловане дощем,
   пестливим сонцем щедро
      й вітром.
Ллє тиша думку: де чиї Початки і Кінці?
Бувай, мій Вересню, –
   я п’ю тепло останнє й світло.

Із верескливо ніжного
   звучання струн вітрів
Відходить диво-мить.
   Світ обціловують каштани,
Себе звільнивши із їжакуватих кожушків.
Прощай, мій Вересню,
   мій милий Птах,
      мій Гість-коханий…

У пелені несу я чорнобривці запашні
Між берегів дощу,
   проміння сонця
      й падолисту,
Ми – взори доль,
   клечальне зілля,
      гойдалки-пісні.
Прощай, мій Вересню,
   романсе ніжний Ромен-міста!..

1998

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *