Ромни-Ромен

Вересневий романс

В моїм Ромні сплива листочком літо по ріці,
Зціловане дощем, пестливим сонцем щедро й вітром.
Ллє тиша думку: де чиї Початки і Кінці?
Бувай, мій Вересню, –
я п’ю тепло останнє й світло.

Із верескливо ніжного звучання струн вітрів
Відходить диво-мить. Світ обціловують каштани,
Себе звільнивши із їжакуватих кожушків.
Прощай, мій Вересню,
мій милий Птах, мій Гість-коханий…

У пелені несу я чорнобривці запашні
Між берегів дощу, проміння сонця й падолисту,
Ми – взори доль, клечальне зілля, гойдалки-пісні.
Прощай, мій Вересню,
романсе ніжний Ромен-міста!..

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *