Місячна ніч

Стояла ніч, як чай цейлонський

Нарешті жінка зрозуміла:
Любити – то УЖЕ ПРОЩАТЬ!
(Із присвяти мені) Ю. Царик

Стояла ніч, як чай цейлонський,
Дрібним листочком плив до мене ти.
Кохати так давно уже не модно.
Чи допливеш? Чи дійдеш до мети?..

А срібна ложечка, як місяць, блиска,
Колотить чай у чашці самоти.
Пливи, пливи. Віконечко вже близько.
Його відчиниш, зцілиш саме ти.

Ці очі спраглі. З запахом євшану.
Душе, люби! Щедротна ти. Лелій.
Дозріла вже. Навчилася прощати.
Люби! Так мало щастя на землі.
2017

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *