Стежина зоряна – як пуповина, З криниці неба до земних криниць, Нанизує для серця голос птиць Промінчик, що веде життям людину. Її бриніння чуєм без
На дівич-горі
посивіли чебреці і любистки стали голими кулі баб забилися сон-травою рай-зіллям зносилися зозулині черевички приворот-(от тіло!)-зіллю я дощем до щему
