24 ЛИСТОПАДА ЗА ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИМ ЗВИЧАЄМ ВІДЗНАЧАЛИ ДЕНЬ ДОЛІ, свято для дівчат і жінок, коли вони можуть дізнатися про свою долю, помолитися Долі і прикликати її з добрими дарами у свої родини.
З прийняттям християнства відбулась підміна і заміщення Долі на Катерину.
Я нічому НЕ проти – я ЗА своє РІДНЕ, УКЛАДЕНЕ, СТВОРЕНЕ САМИМ ЖИТТЯМ, я ЗА СВІТ ТВОРЦЯ, який ЦІЛІСНИЙ і в якому МИ Є ( повинні такими бути!) ВСІ ЦІЛІСНІ, гармонічні!
КОМУ ЦІКАВО ЗВІДКИ І ЯК ВИНИКЛО це свято, ЙОГО СУТЬ І КОРІННЯ той ДОЧИТАЄ ДО КІНЦЯ
Ворожіння на СВЯТО ДОЛІ (Катерини) (З інтернету)
Дівчині, яка хоче вийти заміж треба зірвати декілька листочків з різних дерев. Одним з них повинна бути яблуня. Ці листочки треба покласти під подушку і витягнути зранку. Якщо попадеться яблуневий листок – заміжжя у наступному році не чекати.
Опівночі, самотня дівчина бере горнятко з “вечерею, кашою”, обгортає його новим рушником і йде до воріт “закликати долю” і тричі гукає: “Доле-доле, йди до мене вечеряти!”. За народними повір’ями, у самотньої дівчини невдовзі повинен з’явитися парубок.
Ввечері треба вийти на вулицю і прислухатися в якій стороні гавкає собака. З якої сторони почуєте гавкіт, з того боку і чекайте нареченого.
Якщо на вечорницях збиралося багато самотніх дівчат, їхню долю вирішували ЧОБОТИ. Переставляючи їх по черзі, міряли будинок від столу до порогу. Чий чобіт вийде за поріг, та дівчина першою вийде заміж наступного року.
Дізнатися про дівочу долю допомагали символічні предмети: стрічка та каблучка. Одна із дівчат має розкласти на столі предмети і накрити їх тарілками так, щоб ніхто не бачив. Потім кожна по черзі підходила і піднімала одну із тарілок. Якщо під нею виявиться стрічка, буде ще рік у дівках, якщо каблучка, то вийде заміж.
Із Сайту “Український ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОРТАЛ “ТРИДИЦІЇ”
Божество Долі (Стріча) супроводжує кожну людину від першого до останнього її подиху. Коли людина з’являється на цей світ, Доля починає прясти її нитку. Скільки вона пряде, стільки й триває людське життя. Тому Доля ще називається Пряхою, а звідси й вислови «міцна нитка життя», «нитка життя обірвалася». Неодмінними атрибутами Долі є прядка та веретено.
Доля знає (відає, або має Віду) стосовно всього, що було, є й буде з кожною й кожним із нас. Вона скеровує людську душу до тих знань, які потрібні саме цій душі, та відповідає за вибір життєвої дороги людиною. Оскільки, за цим дохристиянським віруванням, людина повертається на Землю не раз, Доля може зробити її душу досконалішою з наступною, як зараз би сказали, реінкарнацією в душах онуків та правнуків. Крім того, Доля може покращити і майбутнє людини, яка живе зараз.
Доля вважається жіночим божеством, і в її день жінкам та дівчатам не слід поратися у хаті, а особливо – замітати, виносити сміття, прати, бо можна разом зі сміттям чи водою винести (вилити) й власну Долю.
Ще треба було заліта зірвати листя із різних дерев – окремий на кожного парубка, на якого ворожилось, а яблуневий не загадувати ні на кого. В ніч перед Долею листочки клалися під голову, читалося моління, аби Доля змилувалася, а раненько найменший у сім’ї хлопчик витягав одного листочка. За хлопця, на якого листок загаданий, випадало вийти заміж. Коли ж листок був яблуневий – на дальше дівування.
Щойно сутеніло, дівчата бігли на вулицю. Першого стрічного (бо Стріча) питали, як зватимуть судженого, і стрічний мав швидко, не розмислюючи, назвати чоловіче ім’я – котре назвав, так і зватимуть. Під стайнею дослухалися голосів тварин — яка «заговорить» першою, а тоді вгадували вдачу майбутнього чоловіка. Підслуховували під сусідськими вікнами, щоб за уривками розмови «вибудувати» майбутнє.
А до сходу Сонця слід було пильненько вдивитись у своє відображення в криничній воді. Якщо гладеньке – заміжжя буде щасливим, і навпаки.
У поржертву Долі приносять: кашу, вовна, нитки, зустки, вино, посуд,стрічки, хліб, мед, молоко.
Варто згадати, що Доля має нерозлучну «сестру» — Недолю, яка мандрує світом разом із Нещастями, Злиднями, Хворощами, що їх насилає на людину, коли та не дотримується праведних законів людського життя – не дотримується звичаєних КОНів Світу Праві.
ДАЛІ відсилаю до ВІКІ, бо Гіпатія стала прообразом Катерини.
Гіпатія (Іпатія з Александрії, грец. Ὑπᾰτία ἡ Ἀλεξάνδρεῖα, близько 350-370 — 415) — грецька жінка-астроном, філософ, математик, що працювала в Александрії. Дочка математика Теона з Александрії, останнього управителя Александрійської бібліотеки. Послідовниця неоплатонівської школи Ямвліха. Займалася обчисленням астрономічних таблиць, написала коментарі до творів Аполлонія (щодо конічних перетинів) і Діофанта (з арифметики), які не збереглися.
Гіпатія брала участь у громадських справах міста і користувалася значною популярністю.
Згідно зі свідченнями її сучасників, Гіпатія була вбита розлюченим натовпом християн або християнськими фанатиками парабаланами[en], відповідальність за що в багатьох джерелах покладається на патріарха Кирила Александрійського, одного з отців Церкви[2][3].
Вбивство Гіпатії часто вважається подією, що відзначає кінець класичної античності та остаточний занепад інтелектуального життя Александрії[4][5].
Гіпатія була прообразом Святої Катерини.
ГІПАТІЯ ОПИНИЛАСЯ У ЦЕНТРІ ВІЙНИ РЕЛІГІЙ. ЧАС ЇЇ ЖИТТЯ ПРИПАДАВ НА САМИЙ КІНЕЦЬ АНТИЧНОГО СВІТУ.
ЛЮДИ АНТИЧНОСТІ БУЛИ ЯЗИЧНИКАМИ. ЗА КОСТЯНТИНА ХРИСТИЯНСТВО СТАЛО ПАНІВНОЮ РЕЛІГІЄЮ. ЯЗИЧНИКИ ТА ЇХ КУЛЬТУРА ЖОРСТОКО ПЕРЕСЛІДУВАЛИСЯ. ДЛЯ ХРИСТИЯН У ТІ ЧАСИ БУДЬ-ЯКІ ЗНАННЯ, КРІМ ДОГМАТІВ ТА ВІРИ, БУЛИ НЕЗРОЗУМІЛІ. НЕЩАДНО ЗНИЩУВАЛИСЯ ЦІННОСТІ АНТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ.
ТАК 391 РОКУ ЗА НАКАЗОМ ЄПИСКОПА ФЕОФІЛА БУЛО ЗНИЩЕНО АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ХРАМ СЕРАПЕУМ З УСІМ КНИЖКОВИМ СКАРБОМ.
Впливовість Гіпатії не подобалася духовенству, оскільки вона викладала філософію язичників — вчення неоплатоніків.
У 415 році під час березневого посту натовп релігійних фанатиків під керівництвом Петра по-звірськи ЗАМОРДУВАЛИ жінку. Натовп витягнув Гіпатію з ношів, її побили та затягли до християнського храму. Тут з неї зірвали одяг та ЗАЖИВО ЗРІЗАЛИ ТІЛО ДО САМИХ КІСТОК уламками від керамічного посуду. Г і п а т і я була РОЗІРВАНА НА ШМАТКИ, а рештки спалили у вогні. Так жінка сплатила страшну ціну за свою МУДРІСТЬ і красу.
У 1990 році український письменник Олесь Бердник описав життя Гіпатії у художній повісті «Лабіринт Мінотавра».
У 2009 році режисер Алехандро Аменабар зняв художній ФІЛЬМ «АГОРА» (виробництво: Іспанія, Мальта). Роль Гіпатії виконала акторка Рейчел Вайс.
А тепер ПИТАННЯ: то ЩО ми СЬОГОДНІЯ СВЯТКУЄМО?
Великомученицю ГІПАТІЮ, яку ЗА ЗНАННЯ І ВІДИ – СВІТОГЛЯД, ЗНАННЯ СВІТОБУДОВИ! РОЗТЕРЗАЛИ християни , жорстокістю яких вжахнеться мисляча людина, прадавнє ЗВИЧАЄВЕ СВЯТО ДОЛІ чи Катерини, віра і переконання якої саме і є тіє віри-релігієї, що жорстоко вбивала язичників – це природнє усвідомлення себе в гармонії зі Світом, який СТВОРИВ САМ ТВОРЕЦЬ-РОД, а не люди!??
ТвОРець, батьком ОРОМ ствОРене (орне поле, орач, оратор, оракул – культура ОРА, культу-РА…)
РОД – наРОД, РОДина, РОДник, РОЖ(д)аниця, РОДимка, поРОДа, РОДимці, вРОДа, наРОДження, РОДителя (родять дитя), гоРОД, гОРОД (міСТО), огоРОЖа, гоРОДина і ще багато можна навести словотворів…
ЯКА ПІДМІНА? Щоб стерти пам’ять, генетичні коди Роду люба і ідеологія ( а релігія – це теж ідеологія) НИЩИЛА впершу чергу ВЕРСТВУ Людей Знань, Мову, Культуру, Звичаї того народу, куди вона завойоницькі вдиралася!
Зараз вдерлася московія!
БАЖАЮ ВСІМ ДОБРА І ЗЛАГОДИ В РОДИНАХ, ЛЮБОВІ І ТЕПЛА В СЕРЦІ, БОЖИХ ЩЕДРОТ І БЛАГОСЛОВЕННЯ, МІЦНОЇ ВІРИ В НАРОД, У МІЖНІСТЬ НАШИХ ЗАХИСНИКІВ, У ПЕРЕМОГУ!
На фото ГІПАТІЯ і КАТЕРИНА АЛЕКСАНДРІЙСЬКА, яка духовно заручилася з Ісусом Христом. Тобто – відмова від материнства, родинного життя, шлюбу, кохання, любові!
Тож подивіться художній фільм “АГОРА“. Дуже корисно.
Може, хтось знайде українською мовою! То кинете в коментарях.
Ось прояснюється День! Хай СВІТЛІШЕ СТАЄ НА ЗЕМЛІ, НА НЕБІ і В НАШИХ ДУШАХ!
Картина Віктора Крижанівського “Доля”.