Сьогодні проявився сад зеленавого дощу на плівці прохолодного ранку – розбудив мене, стоїть: чую голоси крапель за вікном та легкий шелест листя під подихом сомнамбулічного

Я – зичниця!
«Доброго дня!», «Хай щастить» — замість безлико-масного, підпанського «Здрасьтє». Вона – зичниця. Бо зичить світу тільки СВІ-ТЛА. Свого ТЛА –