Гарячий чай самотності холоне, Бо він, як я, напився за вікном дощу. Тривоги звір із серцем в перегонах… Гуде «шахед». Полює нас скажений щур. Та
Ця ніч – зоретисячоока
Ця ніч – зоретисячоока У душу мою, як в люстерко, Вдивляє в глибини високі – Там слово в епоху затерпло.
