Листопад

Листопад

Листопад… листопад… листопад…
Листя крапле – гаряча ропа,
Серце пам’ять, як землю, копа.
Листопад… листопад…
лист.. стоп… ад?

Журавлиною сум намерзає.
Осінь сонце в листку колисає.
Ще світанком на травах роса є,
Та біль серце на друзки кремсає.

Думка крутить трагедії слайд.
Туск роз’ятрює. Сад руки склав,
Жде зимового сну і коляд.
Спомин рідний…
на серці – як гладь.

В листопаді… вогонь… завмирає.
Осінь літо у сни – листограєм.
Я під небом?
Чи вже понад Раєм?
Та душа – теплий хліба окраєць.

Листопад… як болиш!?.
Серця спазм.
Сліз моїх і дощів тугий спай.
А стежина – з-під ніг закипа.
Листопад… похилився.
Спуск. Спад.
Листопад… обірвавсь… не вертає.
Вітер зносить життєвий трамвай мій…
То чи мертва, чи я ще жива є?!
Листопад… як сто зрад.
Загортаюсь

У дощів золоту паволоку,
У мелодію небно високу!
І сміється, й сльозиться аж оку.
Ласк твоїх дай напитися соку!

Відспівав…
лист упав… листопад…
Перейду цю листву. Мить відрад.
Відродив. Віддзвенів. Мерзне сад.
Ти ж – навіки… навік!
Тінь досад.

…Причалапала ніч.
Я при свічці. –
Віск тече по щоці – не сльозинки.
Виплив місяць, тонкий, як мізинчик.
Сон сплавляє мій день вниз по річці.

Листопад… листопад… листопад…
Листя крапле – гаряча тропа,
Пам’ять серця голосить тропар.
Листопад… листопад…
ми.. стоп… кадр..

12.11.12.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *