сльоза | Людмила Ромен

Травоньки, сестроньки

Травоньки, сестроньки, як же в вас низько й високо! Ви ж дали серцю видющість і тишу очам, В вашій росі

Пам’яті сина Володимира Під Мелітополем… ми разом, Кам’яна Могила – Святилище віків. Цивілізацій дух, колиска. І ми до них (на

Зелені струни на рожевих дзеркалах, Насіння кропу нас у Світ посіє… Душі твоєї в задзеркаллі дивний птах Не зна: сльоза

Диптих 1. сонечко згорнуло свої затерплі від чекання ласки промінці затисло себе в кулачок зіщулилось заховалось за фіранку хмарки і

Листопад… листопад… листопад… Листя крапле – гаряча ропа, Серце пам’ять, як землю, копа. Листопад… листопад… лист.. стоп… ад? Журавлиною сум